Аудит матеріальних цінностей і виробничих запасів підприємства (реферат)

Необхідними умовами збереження товарно-матеріальних цінностей є правильна організація складського господарства та контроль пропуск­ної системи на підприємстві, а також забезпечення необхідними кадрами служб матеріально-технічного постачання та збуту продукції.

У ході аудиту необхідно перевірити документи, які є у відділу кадрів підприємства з питань підбору, прийому на роботу та звільнення матеріально відповідальних осіб (зав, складами, експедиторів та інших). За да­ними трудових книжок та особових справ треба встановити, чи не при­значаються на ці посади особи, що мають непогашені судимості за корисливі злочини, чи погоджувалось їх призначення з головним бухгалте­ром підприємства. Далі слід встановити, чи укладені з такими працівни­ками письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

Договори про повну матеріальну відповідальність, згідно зі статтею 135-1
КЗлП мають бути укладені з усіма працівниками (що досягай вісімнад­цятирічного віку), які займають посади або виконують роботи безпосе­редньо пов'язані із зберіганням, обробленням, продажем, перевезенням
або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Пе­релік таких посад і робіт може бути визначено у колективному договорі.
У ході аудиту-слід перевірити, чи надаються щорічні відпустки матері­ально відповідальним особам, чи проводиться інвентаризація цінностей
при передачі їх особам, які тимчасово замінюють матеріально відповідальних осіб. :
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, коли
неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, згідно зі статтею 135-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган
за погодженням з профспілковим комітетом підприємства може встано­вити колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У цьому ви­
падку письмовий договір укладається між підприємством і всіма члена­ми колективу (бригади).

Аудитору слід перевірити, чи визначено на підприємстві коло посадо­вих осіб, які мають право підпису документів на отримання і відпуск матеріалів зі складів, а також на видачу дозволів на вивіз матеріальних цінностей з території підприємства, чи дотримується чинний порядок видачі доручень та отримання за ними матеріальних цінностей. Бланки доручень е документами сурової звітності, тому аудитору слід перевірити порядок отримання, зберігання і обліку бланків доручень як документів сурової звітності. При оприбуткуванні бланків доручень слід вказувати місце зберігання, нумерацію, кількість та їх вартість.

На початку аудиту матеріально-виробничих запасів слід також перевірити стан складських приміщень, оснащення місць зберігання цінно­стей вагами, мірною тарою та іншими вимірювальними приладами. Скла­ди повинні бути оснащені стелажами та іншими пристроями для збереження матеріалів. Аудитор повинен розглянути стан охорони підприєм­ства і дотримання пропускного режиму.

Як свідчить практика, основними причинами нестач і розкрадень то­варно-матеріальних цінностей є:

· відсутність у ряді виробництв технічно обгрунтованих норм витрат сировини та матеріалів;

· списання матеріалів на виробництво за завищеними нормами або
заміна дорогої сировини більш дешевою без відображення цього у бух­галтерському обліку;

· застосування невиправдано високих норм природного убутку та
виробничих витрат;

· приймання та відпуск матеріалів без зважування, обміру, перера­хування і технічних випробувань їх якості;

· недостатня відповідальність посадових осіб за своєчасним і правильним складанням первинної документації з витрат матеріалів;

· нечітка організація оперативного обліку руху вузлів та напівфаб­рикатів у виробничому процесі;

· незадовільний стан бухгалтерського обліку та внутрішньогоспо­дарського контролю.

Важливим фактором підвищення ефективності виробництва і конкурен­тоспроможності виробленої продукції є нормування витрат матеріалів. Перевірка обґрунтованості встановлених норм досягається шляхом конт­рольного запуску сировини і матеріалів у виробництво. Тому у необхідних випадках для визначення дійсних витрат матеріальних ресурсів під час проведення аудиту здійснюються контрольні запуски матеріалів у вироб­ництво. За їх результатами складається відповідний акт, в якому вказуєть­ся кількість сировини, що передана у виробництво, технологічні режими та обладнання, що використовуються для її обробки, кількість продукції (вузлів, напівфабрикатів), яка виготовлена з цієї сировини. Такі дані мо­жуть бути використані для відновлення обліку з витрат матеріалів. Ці відновлені дані треба зіставити з фактичними витратами окремих груп матеріалів, визначити результат (економію чи перевитрату), а від матері­ально відповідальних і посадових осіб отримати пояснення з цих питань.

Невід'ємним елементом контролю є забезпечення суворого лімітування відпуску матеріалів та сировини у виробництво. Ліміти встановлюються, ви­ходячи з науково обгрунтованих норм витрат, обсягу виробничої програми з урахуванням залишків матеріалів, не витрачених на початку місяця.

3 метою перевірки збереження матеріальних цінностей і достовірності

облікових даних під час аудиту повинна обов'язково проводитися інвен- таризація матеріалів та інших виробничих запасів.

Готуючись до інвентаризації, слід визначити кількість об'єктів, де вона

проводитиметься. Для цього аудитору попередньо слід ознайомитися з технологією виробництва та структурою підприємства. Інвентаризацію проводять суцільним або вибірковим методом. Якщо інвентаризація проводиться

вибірково, доцільно перевіряти кожне п'яте найменування цінностей згідно з

картотекою, але остаточний порядок перевірки визначається комісією.

Інвентаризація проводиться раптово й одночасно на усіх об'єктах із

залученням фахівців, які добре знають технологію і порядок обліку, збереження та використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також

представників громадських організацій. Інвентаризація матеріальних

запасів, як правило, здійснюється в порядку розташування цінностей у

даному приміщенні. При зберіганні цінностей однією матеріально відповідальною особою у різних ізольованих приміщеннях інвентаризація проводиться послідовно по місцях зберігання. Після перевірки цінностей вхід

до приміщення опломбовується, і комісія переходить для роботи у наступне приміщення. Факт опломбування засвідчується актом, у якому обов'язково вказуються члени інвентаризаційної комісії, дата складання акту, місце знаходження та назва складу, кількість пломб та їхні номери. Акт підписується усіма членами інвентаризаційної комісії. Склад після цього охороняється.

Для забезпечення недоторканості пломб під час проведення інвентаризації треба оголосити про стягнення штрафів із порушників, адже матеріально відповідальні особи з метою приховування нестачі або лишків ма­теріалів можуть зривати пломби. Сума штрафу може становити 1 - 5% вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах. На по­рушників можуть накладатися адміністративні стягнення. Аудитору слід пам'ятати, що господарюючим суб'єктам, які займаються торгівлею, забороняється зберігати у торговельному залі та підсобних приміщеннях не оприбутковані належним чином товари. Зберігання в підсобних приміщеннях товарів, які їм не належать, допускається тільки на підставі договору зберігання, один примірник якого повинен знаходитися на підприємстві.

Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівняльні відомості щодо тих цінностей, з яких зафіксовані розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю матеріалів. За ними виводяться наявні лишки або нестачі окремих матеріалів. Після закінчення інвентаризації аудитору слід перевірити якість її оформлення та правильність регулювання інвентаризаційних різниць. При цьому слід звернути увагу на те, щоб вартість надлишків і нестач у порівняль­них відомостях була наведена відповідно до їх оцінки, показаної в об­лікових регістрах. Після цього приступити до перевірки правильності проведення заліків лишків і нестач внаслідок пересортиці.

Взаємозалік надлишків та нестач внаслідок пересортиці можна здійсню­вати тільки щодо матеріальних цінностей однакового найменування або схожих зовні, чи спакованих тотожною кількістю в одній тарі за умови, що лишки і нестачі виникли протягом одного і того ж періоду, що пере­віряється, в однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи. Про допуще­ну пересортицю матеріально відповідальна особа повинна надати док­ладні пояснення.

Остаточні розходження фактичної наявності матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку, що встановлені при інвентаризації, ре­гулюються підприємством в такому порядку:

· матеріальні цінності та інше майно, що виявилося у надлишку,
підлягають оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-
господарської діяльності підприємства;

· убуток цінностей у межах затверджених норм списується за рішенням керівника на витрати виробництва. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач та після
заліку нестач цінностей надлишками з пересортиці. При відсутності за­тверджених норм убуток розглядається як понаднормова нестача;

· понаднормові втрати і нестачі цінностей в тих випадках, коли ви­нуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом,
зараховуються на збитки;

· решта понаднормових нестач матеріалів, а також втрати від псу­вання цінностей відносяться на конкретних винних осіб.

Сума збитків, які мають бути відшкодовані винними особами, розрахо­вується за формулою:

P 3 = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2

де Р3 — розмір збитків, грн.;

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту нестачі, зни­щення (псування) матеріальних цінностей, грн.;

А — амортизаційні відрахування, грн.;

Іінф - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі що­місячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість, грн.;

Азб — розмір акцизного збору, грн.

Вартість спирту етилового, спирту, що використовується для виготов­лення вин, шампанського, коньяків, соків спиртових та спиртових напоїв визначається, виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

У разі нестачі матеріальних цінностей, що підлягають списанню на витрати у мірі відпуску їх у виробництво та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається, виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче, ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

Різниця між вартістю товарно-матеріальних цінностей, яких не вистачає, віднесених на конкретних винних осіб, за обліковими даними і вартістю, за якою визначено розмір збитків від нестачі, знищення (псування) цінностей, перераховується до Державного бюджету України.

Якщо рішення керівника підприємства щодо врегулювання інвента-ризаційних різниць є неправомірним, наприклад, згідно з нормативними документами нестачі слід було б віднести за рахунок винних осіб, а віднесено за рахунок прибутку, то аудитор повинен зробити відповідний запис у висновку.

Аудитор повинен перевірити також точність оцінки матеріалів. Як відомо, придбані (отримані) або вироблені запаси оцінюються за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

· сум ввізного мита;

· сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

· транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів,
оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

· інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первинною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не включаються до первинної вартості запасів:

· понаднормові втрати і нестачі запасів;

· проценти за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосереднє
не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання.

Транспортно-заготівельні витрати, як правило, обліковуються на ок­ремому субрахунку, тому аудитору треба встановити законність і пра­вильність розподілу транспортно-заготівельних витрат між сумою залиш­ку запасів на кінець звітного місяцю і сумою запасів, що вибули (викори­стані, реалізовані, безоплатно передані тощо) та перевірити відповідні розрахунки.

Під час аудиту слід перевірити питання переоцінки матеріальних ре­сурсів. Якщо підприємство проводить щомісячну дооцінку матеріалів, аудитор повинен перевірити основи її проведення (нові ціни у рахунках постачальників або довідки підприємств-постачальників про нові ціни на їхню продукцію).

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів:

· ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів. Одиницею бух­галтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид);

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних витрат;

· ціни продажу.

При цьому аудитору слід пам'ятати, що для всіх одиниць обліку за­пасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання,
може застосовуватися тільки один з наведених методів.

В балансі та звітності запаси повинні відображатися за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю, або чистою вартістю реалізації, під якою розуміють очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Однією з умов збереження матеріалів та безперервного забезпечення ними процесів виробництва є точне дотримання правил обліку їх над­ходження, використання та продажу, а також чітка організація розра­хунків із постачальниками. Тому аудитор повинен вибірково перевірити організацію обліку руху матеріалів на підприємстві.

Виробничі запаси підприємства, як правило, поповнюються за раху­нок надходження матеріалів від постачальників на підставі договорів. У договорах повинно бути вказано: назва матеріальних цінностей, кількість, ціна, строк поставки, порядок розрахунків, спосіб транспорту­вання, санкції за невиконання умов договору, порядок прийняття мате­ріальних цінностей тощо.

При надходженні матеріальних цінностей перевіряється виконання

постачальником договірних зобов'язань. Матеріали на склад від постачальника доставляє експедитор. Під час здачі експедитором матеріальних цінностей на склад матеріально відповідальна особа (завідувач складом) повинен перевірити відповідність кількості, якості і асортименту матеріалів, що надійшли, документам постачальника. При повній відповідності кількості зазначених матеріальних цінностей документам постачальника матеріально відповідальна особа виписує прибутковий ордер у день надходження матеріалів. Для скорочення первинних документів дозволяється і бездокументальне оформлення цінностей, що надійшли. Якщо відхилень ні в кількості, ні в якості матеріалів немає, то в документах постачальника проставляється спеціальний штамп з реквізитами прибуткового ордеру.

Коли приймаються матеріальні цінності від транспортних організацій, то особливу увагу слід звернути на стан пломб, тари, а у випадку їх пошкодження треба перевірити вантаж. Якщо виявлено нестачу або псування вантажу, то підприємство повинно скласти комерційний акт на право виставлення претензії до транспортної організації або до постачальника. Практика свідчить, що найхарактернішими видами зловживань у складі операцій з придбання матеріальних цінностей є:

· приховування цінностей, які фактично надійшли, з метою їх при-
власнення;

· фіктивне оприбуткування матеріалів з метою привласнення гро-
шових коштів, призначених для їх придбання;

· приховування матеріалів, що надійшли від постачальників по залізниці.

Об'єктом особливої уваги під час перевірки повинні бути факти відван-таження матеріалів за межі підприємства, їх реалізація своїм співробітникам чи комерційним структурам. Здійснюючі аналіз законності і доцільності реалізації виробничих запасів, аудитору слід з'ясувати такі питання;

· кому і як часто реалізуються матеріали;

· які саме матеріали реалізуються (чи нема серед них гостродефіцитних);

· за якими цінами вони відпускаються (у порівнянні зі середньобір-
ковими цінами на ці матеріали на момент реалізації);

· чи сплачують покупці податок на додану вартість;

· чи додержується принцип попередньої оплати при цьому.

В практиці фінансово-господарської діяльності підприємства часто зу-стрічаються такі порушення, як безтоварні операції. Сутність їх полягає в тому, що підробленими документами оформлюються неіснуючі операції руху матеріальних цінностей з додержанням встановлених правил їх оформлення. Безтоварні операції можуть бути як повністю, так і частково фіктивними, але всі вони спрямовані на розкрадання матеріальних цінностей або на привласнення грошових коштів.

Як свідчить досвід аудиторської діяльності роботи, найпоширеніши­ми серед них є:

· перекриття нестач в одних місцях зберігання надлишками в інших;

· оприбуткування матеріалів, які не надійшли на підприємство,
з метою привласнення призначених для їх придбання грошових коштів;

· списання фіктивно оприбуткованих матеріальних цінностей на витрати виробництва;

· приписки обсягів випуску продукції з метою фіктивного списання матеріалів;

· приховування нестач матеріальних ресурсів при інвентаризації.
Ефективність дослідження безтоварних операцій залежить від точного визначення ознак, які характеризують можливість їх здійснення.Такими ознаками можуть бути:

· невідповідність показників у різних примірниках одних і тих са­мих документів (товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур), що
знаходяться у постачальника й одержувача продукції;

· відсутність платіжних доручень підприємства-покупця про оплату
вартості будь-яких матеріалів;

· відсутність дозволу посадових осіб на внутрішнє переміщення матеріалів;

· відсутність віз інвентаризаційної комісії на видаткових докумен­тах, доданих до останнього матеріального звіту перед проведенням інвен­таризації;

· невідповідність даних у документах про рух матеріалів даним транспортних документів;

· відсутність транспортних документів, які засвідчують перевезення
відвантажених матеріалів, а також документів на нарахування заробіт­ної платні за вантажно-розвантажувальні роботи;

· відсутність пропусків на вивіз і доручень на отримання матеріальних цінностей та інші.

Треба підкреслити, що виявлені при дослідженні документів викладені вище ознаки самі по собі не є безумовними свідченнями фактичного здійснення безтоварних операцій. Вони можуть бути результатом поми­лок осіб, що оформлюють первинні документи, працівників бухгалтерії та інших. Тому при подальшому їх дослідженні аудитору слід використо­вувати різні методичні прийоми фактичного і документального контро­лю, основними серед яких є зіставлення різних документів і їх окремих примірників, зустрічна перевірка даних різних організацій і норматив­ний розрахунок витрат матеріалів.

Використана література

1. Сєрікова Т.М., Понікаров В.Д., Кожанова Є.П., Оленко І.П. Облік, аналіз і аудит: Навчальний посібник. – Харків ВД „ІНЖЕК”, 2003

2. Понікаров В.Д. Аудит. Конспект лекцій. – Харків, 2001

3. Аудит: Практическое пособие /Под ред А.В.Кузминского. – К., 1999

4. Пушкін В.А. Понікаров В.Д. та ін. Контроль і ревізія підприємств. Навчальний посібник. – Житомир, 2000

• Історія розвитку аудиту в світі та характеристика тенденцій, що впливають на нього (реферат)
• Аналіз та аудит витрат і доходів операційної діяльності на ЗАТ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №15" (курсова робота)
• Аудит і ревізія стану організації облікової політики (реферат)
• Аудит активів підприємства (реферат)
• Аудит бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності (реферат)
• Аудит господарських операцій в умовах функціонування АРМ бухгалтера (дипломна робота)
• Аудит готової продукції (курсова робота)
• Аудит обліку доходів за видами діяльності (дипломна робота)
• Аудит основних засобів (курсова робота)